Перейти до вмісту

Гірничопромислове освоєння астероїдів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
250px (433) Ерос - кам'яний астероїд, що перетинає орбіту Марса
Головний пояс астероїдів (зображено білим) розташований між орбітами Марса і Юпітера.
Огляд астероїдів внутрішньої Сонячної системи до Юпітеріанської системи.

Гірничі роботи на астероїдах це гіпотетичне та технічно можливе видобування матеріалів з астероїдів та інших малих планет, зокрема навколоземних об’єктів[1].

Дослідницькі місії, зосереджені на поверненні зразків астероїдів, зокрема Хаябуса, Хаябуса, OSIRIS-REx та Tianwen-2, демонструють складність збору руди в космосі за допомогою сучасних технологій. Станом на 2024 рік із космосу на Землю було успішно доставлено близько 127 грамів астероїдної речовини[2]. Дослідницькі місії до астероїдів є складними проєктами, які дають надзвичайно малу кількість матеріалу: менше ніж 100 міліграмів у випадку Хаябуса[3], 5,4 грама у випадку Хаябуса2[4], та приблизно 121,6 грама у випадку OSIRIS-REx[5], тоді як місія Tianwen-2 наразі триває. Ці показники є порівняно незначними, якщо врахувати значні інвестиції та ресурси, виділені на ці проєкти (300 мільйонів доларів для Хаябуса, 800 мільйонів доларів для Хаябуса2, 1,16 мільярда доларів для OSIRIS-REx та 70 мільйонів доларів для Tianwen-2)[6][7].

До основних проблем астероїдного видобутку належать висока вартість космічних польотів, ненадійність визначення астероїдів, придатних для видобування, а також складність вилучення придатного для використання матеріалу в умовах космосу[8].

Історія

[ред. | ред. код]

До 1970 року

[ред. | ред. код]

До 1970 року видобуток астероїдів значною мірою існував у межах наукової фантастики. Такі видання, як Worlds of If[9], Scavengers in Space[10], та Miners in the Sky[11], розповідали історії про уявні небезпеки, мотиви та досвід видобутку корисних копалин на астероїдах. Водночас багато дослідників в академічному середовищі розмірковували про прибутки, які можна було б отримати від видобутку астероїдів, але їм бракувало технологій для серйозного втілення цієї ідеї[12].

1970-ті роки

[ред. | ред. код]

У 1969 році[13] висадка «Аполлона-11» на Місяць спричинила хвилю наукового інтересу до діяльності людини в космосі далеко за межами орбіти Землі. У наступному десятилітті зростав академічний інтерес до видобутку астероїдів. Значна частина серйозних академічних досліджень була зосереджена на видобутку астероїдів, розташованих ближче до Землі, ніж головний пояс астероїдів. Зокрема, розглядалися групи астероїдів Аполлона та Амура[14]. Ці групи обирали не лише через їхню близькість до Землі, а й тому, що багато дослідників того часу вважали їх багатими на сировину, яку можна було б переробляти[14].

Попри хвилю зацікавленості, багато представників спільноти космічних наук усвідомлювали, наскільки мало відомо про астероїди, і закликали до більш поступового та систематичного підходу до видобутку астероїдів[15].

1980-ті роки

[ред. | ред. код]

Академічний інтерес до видобутку астероїдів продовжився і в 1980-х роках. Ідея зосередитися на групах астероїдів Аполлона та Амура все ще мала певну популярність[16]. Однак наприкінці 1980-х років інтерес до груп астероїдів Аполлона та Амура почав змінюватися на інтерес до супутників Марса — Фобоса та Деймоса[17].

Державні організації та космічні агентства, такі як NASA, почали розробляти ідеї щодо того, як переробляти матеріали в космосі[18] та що робити з матеріалами, які гіпотетично можна було б добувати в космосі[19].

1990-ті роки

[ред. | ред. код]

З’явилися нові причини для розвитку видобутку астероїдів. Ці причини здебільшого були пов’язані з екологічними проблемами, зокрема побоюваннями щодо надмірного споживання людством природних ресурсів Землі[20] та прагненням отримувати енергію від Сонця в космосі[21].

Місія Хаябуса2 з повернення зразків астероїда (3 грудня 2014 року — 5 грудня 2020 року)

У тому ж десятилітті NASA намагалася визначити, які матеріали в астероїдах можуть бути цінними для видобування. До таких матеріалів належали вільні метали, леткі речовини та масивний ґрунт[22].

2010-ті роки

[ред. | ред. код]

Після сплеску інтересу у 2010-х роках амбіції щодо видобутку астероїдів змістилися в бік більш віддалених довгострокових цілей, а деякі компанії, що займалися «видобутком астероїдів», переорієнтувалися на більш універсальні технології рухових установок[23].

24 квітня 2012 року в Музеї польотів у Сіетлі, штат Вашингтон, мільярдери-підприємці оголосили про план видобування ресурсів з астероїдів[24]. Компанія отримала назву Planetary Resources, а серед її засновників були підприємці аерокосмічної галузі Ерік Андерсон та Пітер Діамандіс[25]. Компанія оголосила про плани створити до 2020 року орбітальне сховище палива, маючи на меті розробити процес розщеплення води з астероїдів на водень і кисень для поповнення запасів палива супутників та космічних апаратів. Серед радників був режисер і дослідник Джеймс Кемерон; серед інвесторів — генеральний директор Google Ларрі Пейдж, а виконавчим головою компанії був Ерік Шмідт[26][25]. Запропонована телескопічна технологія для виявлення та дослідження астероїдів-кандидатів призвела до розроблення сімейства космічних апаратів Arkyd; два прототипи були виведені в космос у 2015[27] та 2018 роках[28]. Невдовзі після цього від усіх планів щодо телескопічної технології Arkyd відмовилися; компанію було ліквідовано, її апаратне забезпечення продано на аукціоні[29], а решту активів придбала компанія ConsenSys, що спеціалізується на блокчейні[30].

Через рік після появи Planetary Resources, у 2013 році, аналогічні плани щодо видобутку астероїдів оголосила компанія Deep Space Industries, заснована Девідом Гампом, Ріком Тамлінсоном та іншими[31]. Початковою метою було відвідати астероїди за допомогою космічних апаратів для розвідки та повернення зразків у 2015 і 2016 роках[32] та розпочати видобуток протягом десяти років[33]. Пізніше Deep Space Industries переорієнтувалася на розроблення та продаж рушійних систем, які мали забезпечити заплановані операції з астероїдами, зокрема успішної лінійки двигунів на водному паливі у 2018 році[34]; а в 2019 році її придбала компанія Bradford Space, що має у своєму портфоліо системи для навколоземної орбіти та компоненти для космічних польотів[35].

2020-ті роки

[ред. | ред. код]

У 2020-х роках інтерес до цієї теми знову зріс, адже компанії зі США, Європи та Китаю відновили свої зусилля, що було зумовлено новою ерою комерційного освоєння космосу, значною мірою стимульованою компанією SpaceX. Розроблення SpaceX багаторазових перших ступенів ракет суттєво знизило вартість доступу до космосу, що знову привернуло увагу та інвестиції до видобутку астероїдів. У грудні 2023 року комітет Конгресу США визнав цей інтерес, провівши слухання з цього питання[36]. Також здійснюються спроби вперше здійснити посадку на астероїди M-типу для видобування таких металів, як іридій, який продається за багато тисяч доларів за унцію. Зусилля, очолювані приватними компаніями, також сприяли виникненню нової культури секретності, через яку приховується інформація про те, які саме астероїди виявлено та які з них обрано цілями місій із видобутку, тоді як раніше дослідження та освоєння астероїдів під керівництвом державних установ здійснювалися більш прозоро[37].

Мінерали в космосі

[ред. | ред. код]
Астероїди внутрішньої Сонячної системи та Юпітера: пояс астероїдів розташований між орбітами Юпітера та Марса.
      Сонце      Троянські астероїди Юпітера                     Орбіти планет       Пояс астероїдів      Астероїди групи Гільди (Гільди)      Навколоземні об'єкти (вибірка)

У міру того як зростало занепокоєння щодо виснаження ресурсів на Землі, перспектива видобування цінних елементів з астероїдів для використання на Землі — або використання космічних ресурсів для створення супутників сонячної енергетики та космічних поселень[38][39], привернула дедалі більший інтерес. Гіпотетично вода, отримана шляхом переробки льоду, могла б використовуватися для поповнення запасів палива на космічних заправках[40][41][42].

Хоча астероїди та Земля сформувалися з одних і тих самих вихідних матеріалів, відносно сильніша гравітація Землі під час її розплавленого стану понад чотири мільярди років тому притягнула всі важкі сидерофільні (літофільні до заліза) елементи до її ядра[43][44][45]. Унаслідок цього земна кора збідніла на такі цінні елементи, доки потік ударів астероїдів не збагатив збіднену кору металами, такими як золото, кобальт, залізо, марганець, молібден, нікель, осмій, паладій, платина, реній, родій, рутеній та вольфрам.

Певний рух речовини з ядра до поверхні все ж відбувається, наприклад у Бушвельдському магматичному комплексі, відомому як надзвичайно багате джерело металів платинової групи[46][47][48][49].

Сьогодні ці метали видобувають із земної кори, і вони є необхідними для економічного та технологічного розвитку. Отже, геологічна історія Землі могла створити передумови для майбутнього видобутку астероїдів.

У 2006 році обсерваторія Кека повідомила, що подвійний троянський астероїд Юпітера 617 Патрокл[50], а також, можливо, велика кількість інших троянських астероїдів Юпітера, ймовірно, є згаслими кометами і значною мірою складаються з водяного льоду. Аналогічно, комети сімейства Юпітера та, можливо, навколоземні астероїди, які є згаслими кометами, також можуть бути джерелом води. Процес використання місцевих ресурсів — використання матеріалів, наявних у космосі, для палива, терморегулювання, виготовлення баків, радіаційного захисту та інших масивних компонентів космічної інфраструктури — міг би призвести до радикального зниження її вартості[25]. Водночас незрозуміло, чи можна було б досягти такого зниження витрат і чи змогло б воно, у разі досягнення, компенсувати величезні інвестиції в інфраструктуру, необхідні для цього.

42 найбільших астероїдів головного поясу астероїдів                     [Група Амура]]                     Група Аполлона                     Група Атона

З астробіологічної точки зору дослідження астероїдів може надати наукові дані для пошуку позаземного інтелекту (SETI). Деякі астрофізики припускають, що якби розвинені позаземні цивілізації займалися видобутком астероїдів у далекому минулому, характерні ознаки цієї діяльності могли б бути виявлені[51][52][53].

Важливим чинником під час вибору цілі є орбітальна економіка, зокрема зміна швидкості (Δv) та час подорожі до цілі й назад. На траєкторіях із більшим Δv більшу частину видобутого місцевого матеріалу доводиться витрачати як паливо, тому менша його кількість може бути доставлена як корисний вантаж. Прямі траєкторії Гомана є швидшими за траєкторії Гомана, що використовують гравітаційні маневри біля планет та/або Місяця. Ті, в свою чергу, є швидшими за траєкторії Міжпланетної транспортної мережі, однак скорочення часу перельоту досягається ціною підвищених вимог до Δv[54].

Місія Δv (км/с)
Від поверхні Землі до ННО 8,0
Від ННО до навколоземного астероїда 5,5[55]
Від ННО до поверхні Місяця 6,3
Від ННО до супутників Марса 8,0

Підклас навколоземних астероїдів, відомий як легкодоступні об’єкти (Easily Recoverable Objects, ERO), вважається перспективним кандидатом для ранньої діяльності з видобутку корисних копалин. Їхнє низьке Δv робить їх придатними для використання з метою видобування будівельних матеріалів для навколоземних космічних об’єктів, що значно зменшує економічні витрати на транспортування матеріалів на навколоземну орбіту[56].

У наведеній вище таблиці показано порівняння вимог щодо Δv для різних місій. З погляду енергетичних потреб рушійної установки місія до навколоземного астероїда є вигіднішою порівняно з альтернативними місіями з видобутку корисних копалин.

Прикладом потенційної цілі[57] для ранньої експедиції з видобутку астероїдів є 4660 Нерей, який, як очікується, переважно складається з енстатиту. Це тіло має дуже низьке Δv порівняно з підняттям матеріалів із поверхні Місяця. Однак для повернення матеріалу знадобився б значно триваліший переліт туди й назад.

Було ідентифіковано кілька типів астероїдів, але до трьох основних типів належать астероїди C-типу, S-типу та M-типу:

  • Астероїди C-типу містять велику кількість води, яка наразі не використовується для видобутку, але могла б бути використана під час досліджень космосу за межами астероїда. Використання доступної води з астероїда могло б зменшити вартість місії. Астероїди C-типу також містять значну кількість органічного вуглецю, фосфору та інших ключових компонентів добрив, які можна було б використовувати для вирощування їжі[58].
  • Астероїди S-типу містять мало води, але є привабливішими, оскільки містять численні метали, зокрема нікель, кобальт, а також цінніші метали, такі як золото, платина та родій. Невеликий астероїд S-типу діаметром 10 метрів містить близько 650 000 кг (1 433 000 фунтів) металу, з яких 50 кг (110 фунтів) припадає на рідкісні метали, такі як платина та золото[59].
  • Астероїди M-типу є рідкісними, але містять до 10 разів більше металу, ніж астероїди S-типу[60].

Клас «легкодоступних об’єктів» (easily retrievable objects, ERO) був визначений групою дослідників у 2013 році. До початково визначеної групи входили дванадцять астероїдів, усі з яких потенційно можна було б видобувати за допомогою сучасних ракетних технологій. Із 9 000 астероїдів, досліджених у базі даних навколоземних об’єктів, усі ці дванадцять можна було б перевести на орбіту, доступну із Землі, змінивши їхню швидкість менш ніж на 500 метрів за секунду (1 800 км/год; 1 100 миль/год). Розміри цих дванадцяти астероїдів варіюються від 2 до 20 метрів (10–70 футів)[61].

Загальна характеристика проблем

[ред. | ред. код]
Схематичне зображення орбіт астероїдів груп Атона, Аполлона та Амура, на тлі орбіти Землі (позначена синім).

Різні мінерали і леткі елементи, що знаходяться в складі порід астероїда або комети, можуть служити джерелом металів - заліза, титану, нікелю, платини тощо. Крім того, передбачається, що деякі астероїди містять в своєму складі водовмісні мінерали, з яких можна отримати воду і кисень, необхідні для підтримки життя, а також водень - один з основних видів ракетного палива. В процесі подальшого освоєння космосу використання космічних ресурсів буде просто необхідно.

При достатньому рівні розвитку техніки видобуток на астероїді таких елементів, як платина[62], кобальт та інших рідкісних мінералів з наступною їх доставкою на Землю може приносити дуже великий прибуток. У цінах 1997 року порівняно невеликий металевий астероїд діаметром 1,5 км містив у собі різних металів, у тому числі дорогоцінних, на суму 20 трильйонів доларів США[63] Насправді все золото, кобальт, залізо, марганець, молібден, нікель, осмій, паладій, платина, реній, родій та рутеній, які зараз добуваються з верхніх шарів Землі, найчастіше є залишками астероїдів, що впали на Землю під час раннього метеоритного бомбардування, коли після охолодження кори на планету падала величезна кількість астероїдного матеріалу[64][65]. Через велику масу більше 4 млрд років тому на Землі почала відбуватися диференціація надр, в результаті чого більшість важких елементів під дією гравітації опустилося до ядра планети, тому кора виявилася збідненою важкими елементами. А на більшості астероїдів через незначну масу ніколи не відбувалася диференціація надр і всі хімічні елементи розподілені в них більш рівномірно.

У 2004 році світове виробництво залізної руди перевищило 1 млрд тонн. [66] Для порівняння, один невеликий астероїд класу M діаметром 1 км може містити до 2 млрд тонн залізо-нікелевої руди [67], що в 2-3 рази перевищує видобуток руди за 2004 рік. Астероїд 16 Психея містить 1,7× 1019 кг залізо-нікелевої руди. Цієї кількості вистачило б для забезпечення потреб населення земної кулі протягом декількох мільйонів років, навіть з урахуванням попиту подальшого збільшення. Невелика частина вилученого матеріалу може також містити дорогоцінні метали.

У 2006 році Обсерваторія ім. В.М. Кека оголосила, що подвійний троянський астероїд 617 Патрокл[68], а також багато інших троянських астероїдів Юпітера, складаються з льоду і є, можливо, звироднілими ядрами комет. Інші комети і деякі навколоземні астероїди (що періодично зближаються з Землею) також можуть володіти великими запасами води. Використання місцевих ресурсів для створення і підтримки життєздатності бази допоможе істотно знизити собівартість видобутку сировини.

Вибір астероїда

[ред. | ред. код]

Одним з головних чинників окупності добувної бази є вибір правильної траєкторії і часу польоту, а також астероїда, з прийнятним значенням першої космічної швидкості (v1). Значна частина видобутих ресурсів може бути витрачена в процесі їх доставки на Землю, а особливо при старті з астероїда і розгоні.

Другим фактором мети є вибір. В даний час якість руди і, як наслідок, вартість та маса обладнання, необхідного для його вилучення, невідомі. Тим не менш, виявити потенційні ринки збуту видобутих на астероїдах ресурсів, з подальшим отриманням прибутку, цілком реально. Наприклад, економія доставки декількох тонн води на низьку навколоземну орбіту (ННО) за рахунок видобутку її на астероїді може привести до істотного прибутку в галузі космічного туризму.[69]

Навколоземні астероїди є першорядними об'єктами для промислового освоєння. Низьке значення v1 робить їх придатними об'єктами видобутку будівельних матеріалів для навколоземних космічних об'єктів, що значно знижує економічні витрати на транспортування вантажів на орбіту Землі.

Прикладом астероїда, найперспективнішого для освоєння, є астероїд 4660 Нерей[en]. Цей астероїд має дуже низьку v1, навіть у порівнянні з Місяцем, що дозволяє легко піднімати з його поверхні здобуті матеріали. Однак, щоб доставити їх на Землю, буде потрібно розігнати корабель до набагато більшої швидкості.

Видобуток

[ред. | ред. код]

Є чотири варіанти видобутку[70]:

  1. Виробництво в космосі (англ. In-space manufacturing, ISM)[71], яке може бути забезпечене за допомогою біовидобутку[72].
  2. Доставляти необроблений астероїдний матеріал на Землю для подальшого використання.
  3. Переробляти астероїдний матеріал безпосередньо на місці, доставляючи назад лише перероблені матеріали, а також, можливо, виробляючи паливо для зворотного польоту.
  4. Перемістити астероїд на безпечну орбіту навколо Місяця або Землі чи до космічної станції[73]. Теоретично це дає змогу використати більшу частину матеріалів і мінімізувати їх втрати[74].

Високоякісна переробка сировини прямо на місці видобутку дозволить істотно знизити витрати на транспортування добутих матеріалів, хоча для цього буде потрібно доставка на астероїд додаткового обладнання.

Видобуток і переробка корисних копалин на астероїді вимагає спеціалізованого обладнання, здатного працювати в умовах відкритого космосу. Через малу силу тяжіння навіть порівняно невеликий імпульс може виявитися достатнім, щоб обладнання могло зірватися від поверхні астероїда і полетіти у відкритий космос, тому все устаткування повинне надійно закріплюватися. Стиковку з астероїдом можна виконати за допомогою гарпуна: спеціальний снаряд вистрілюється в поверхню астероїда і заглиблюється в неї, тим самим служачи якорем, після чого за допомогою лебідки і троса, закріпленого на гарпун, до поверхні притягається сам корабель або обладнання. При цьому необхідно, щоб поверхня астероїда була досить тверда, щоб гарпун надійно закріпився в ній.

Існує декілька можливих способів видобутку руди:

  1. Руди можуть добуватися відкритим (кар'єрним) методом [75].
  2. На металевих астероїдах поверхня може бути покрита зернами металу, які можна було б збирати за допомогою магніту.[76]
  3. На ядрах звироднілих комет за допомогою теплового впливу можна добувати воду і різні леткі сполуки газів, таких як водень, і використовувати їх як паливо.[77]
  4. Якщо добувати сировину відкритим способом буде неможливо і будуть потрібні шахти, то необхідно буде будувати транспортні системи для доставки руди з шахт на поверхню і в центр обробки.
  5. Щоб забезпечити розвиток виробництва і виключити необхідність втручання людини при різних аварійних ситуаціях, можна створити на астероїді самовідтворювальні машини. Наприклад, уявіть собі машину, яка в змозі з видобутого з поверхні астероїда матеріалу зібрати свою точну копію за один місяць. Тоді через місяць після прибуття на астероїді буде працювати вже не одна, а дві машини. Після десяти місяців їх буде до 1024, після двадцяти більше мільйона, через 30 - понад мільярд, а через 40 - понад трильйон і так далі в геометричній прогресії. Таким чином, за 5 років такі пристрої зможуть переробити більше половини всієї маси астероїда 16 Психея, наймасивнішого з металевих астероїдів типу M і одного з десяти найбільших астероїдів Головного пояса астероїдів.

Через велику відстань між Землею і астероїдом, зважаючи на кінцеву швидкість передачі сигналу, буде мати місце досить велика затримка сигналу в кілька десятків хвилин або навіть більше, в залежності від відстані астероїда від Землі. Таким чином, для роботи будь-якого гірничодобувного обладнання необхідні або дуже високий ступінь автоматизації, або присутність людини безпосередньо на астероїді. Люди також будуть необхідні для усунення неполадок і підтримки працездатності устаткування. З іншого боку, затримка зв'язку на кілька хвилин не заважає автоматичним апаратам, наприклад, в дослідженнях Марса, до того ж використання автоматизованих систем обійдеться дешевше[78].

Економіка

[ред. | ред. код]

Наразі якість руди, а отже й вартість та маса обладнання, необхідного для її видобутку, невідомі, тому щодо цього можна робити лише припущення. Деякі економічні аналізи показують, що витрати на доставку астероїдних матеріалів на Землю значно перевищуватимуть їхню ринкову вартість, а тому за нинішніх цін на сировину та вартості космічних перевезень видобуток астероїдів не залучатиме приватних інвестицій[79][80]. Інші дослідження припускають можливість отримання значного прибутку завдяки використанню сонячної енергії[81][82].

Потенційні ринки для матеріалів можна визначити, а прибуток, відповідно, отримати, якщо вдасться знизити вартість їхнього видобутку. Наприклад, доставка кількох тонн води на низьку навколоземну орбіту для виробництва ракетного палива з метою космічного туризму могла б приносити значний прибуток, якщо сам космічний туризм виявиться прибутковим[83].

У 1997 році висловлювалося припущення, що відносно невеликий металевий астероїд діаметром 1,6 км (1 миля) містить промислових і дорогоцінних металів на суму понад 20 трильйонів доларів США[41][84]. Порівняно невеликий астероїд M-типу із середнім діаметром 1 км (0,62 милі) міг би містити понад два мільярди метричних тонн залізно–нікелевої руди[85], що у два-три рази перевищує світовий обсяг її виробництва у 2004 році[86]. Вважається, що астероїд 16 Психея містить 1,7×1019 кг нікелево-залізного матеріалу, якого могло б вистачити для забезпечення світових потреб у виробництві протягом кількох мільйонів років. Невелика частина видобутого матеріалу також припадала б на дорогоцінні метали.

Не всі матеріали, видобуті з астероїдів, були б економічно доцільними для використання, особливо якщо йдеться про потенційне повернення економічно значущих обсягів матеріалу на Землю. Щодо можливого транспортування на Землю, платина вважається дуже рідкісною в земних геологічних формаціях, а отже, потенційно може бути вигідною для доставки в певних кількостях для використання на Землі. Нікель, навпаки, є досить поширеним на Землі та видобувається в багатьох місцях, тому висока вартість видобутку астероїдів може зробити його економічно недоцільним[87].

Хоча Planetary Resources у 2012 році заявила, що платина з астероїда завдовжки 30 метрів (98 футів) могла б коштувати 25–50 мільярдів доларів США[88], один економіст зазначив, що поява будь-якого зовнішнього джерела дорогоцінних металів могла б достатньо знизити їхні ціни та потенційно призвести до занепаду такого підприємства через різке збільшення доступної пропозиції цих металів[89].

Розвиток інфраструктури для зміни орбіт астероїдів міг би забезпечити значну віддачу від інвестицій[90].

Дефіцит

[ред. | ред. код]

Дефіцит є фундаментальною економічною проблемою, яка виникає через, здавалося б, необмежені потреби людей у світі з обмеженими ресурсами. Оскільки ресурси Землі є скінченними, відносне багатство астероїдної руди створює потенціал для видобутку астероїдів, який міг би забезпечити практично необмежені ресурси та, по суті, усунути дефіцит цих матеріалів.

Ідея виснаження ресурсів не є новою. У 1798 році Томас Мальтус писав, що, оскільки ресурси зрештою є обмеженими, експоненційне зростання населення призведе до зниження доходу на душу населення, доки бідність та голод не стануть чинниками, що стримуватимуть зростання населення[91]. Мальтус висунув це припущення 228 років тому, однак дотепер не спостерігається ознак прояву ефекту Мальтуса щодо сировинних матеріалів.

  • Доведені запаси — це родовища мінеральних ресурсів, які вже відкриті та про які відомо, що їх можна економічно видобувати за нинішнього або подібного рівня попиту, цін та інших економічних і технологічних умов[92].
  • Умовні запаси — це відкриті родовища, які наразі ще не є економічно рентабельними[92].
  • Оціночні запаси — це родовища, виміряні менш детально, дані про які отримані в результаті досліджень та геологічних прогнозів. До цієї групи належать гіпотетичні запаси та спекулятивні ресурси[92].
  • Передбачувані запаси — це родовища, які були виявлені, але ще не розроблялися[92].

Подальший розвиток методів і технологій видобутку астероїдів може сприяти збільшенню кількості відкритих мінеральних ресурсів[93]. У міру зростання вартості видобутку мінеральних ресурсів, особливо металів платинової групи, на Землі вартість видобутку тих самих ресурсів із небесних тіл знижується завдяки технологічним інноваціям у сфері дослідження космосу[92].

Каталоги відстеження астероїдів, такі як Asterank, оцінюють приблизно 700 відомих астероїдів, вартість кожного з яких перевищує 100 трильйонів доларів США[94].

Фінансова доцільність

[ред. | ред. код]

Космічні проєкти характеризуються високим рівнем ризику, тривалими термінами реалізації та значними капіталовкладеннями, і проєкти з видобутку астероїдів не є винятком. Такі проєкти можуть фінансуватися як приватними інвесторами, так і державою. Комерційний проєкт може бути прибутковим за умови, що отриманий дохід перевищує сукупні витрати, зокрема витрати на видобування та реалізацію ресурсів[92]. У 1996 році загальні витрати, пов’язані з проєктом видобутку ресурсів з астероїдів, оцінювалися приблизно у 100 млрд доларів США[92].

Для проєкту видобутку астероїдів виділяють шість основних категорій витрат[92]:

  1. на дослідження та розробки;
  2. на пошук і розвідку;
  3. на будівництво та розвиток інфраструктури;
  4. операційні та інженерні ;
  5. екологічні ;
  6. часові.

Фінансову доцільність найкраще оцінювати за допомогою показника чистої поточної вартості[92]. Однією з необхідних умов фінансової доцільності вважається висока рентабельність інвестицій — близько 30%[92]. Для прикладу розрахунку припускається, що єдиним цінним матеріалом на астероїдах є платина. 16 серпня 2016 року платина коштувала $1157 доларів за унцію, або приблизно $37,000 доларів за кілограм. За ціни $1,340 для отримання 10% рентабельності інвестицій необхідно було б видобути 173 400 кг (5 575 000 тройських унцій) платини з кожних 1 155 000 тонн астероїдної руди. Для рентабельності інвестицій у 50% потрібно було б видобути 1 703 000 кг (54 750 000 тройських унцій) платини з кожних 11 350 000 тонн астероїдної руди. Цей розрахунок передбачає, що подвоєння пропозиції платини на ринку — 5,13 млн унцій у 2014 році — не вплине на її ціну. Водночас економічний аналіз показує, що збільшення пропозиції платини без відповідного зростання попиту призведе до зниження її ціни[95].

Фінансову доцільність видобутку астероїдних ресурсів з урахуванням різних технічних параметрів досліджували Сонтер[96], а пізніше: Гайн та ін.. Зокрема, вони розглядали сценарій доставки платини з космосу на Землю та дійшли висновку, що економічно доцільний видобуток астероїдних ресурсів у цьому конкретному випадку буде досить складним[97].

Зниження вартості доступу до космосу має важливе значення. Початок експлуатації у 2018 році ракети-носія SpaceX Falcon Heavy, яка характеризується низькою вартістю виведення вантажу на орбіту в розрахунку на кілограм, за оцінкою астронома Мартіна Елвіса, мав збільшити кількість навколоземних астероїдів, видобуток яких є економічно можливим, із сотень до тисяч. Завдяки доступності додаткових кількох кілометрів на секунду дельта-v, яку забезпечує Falcon Heavy, частка доступних навколоземних астероїдів могла зрости з 3% приблизно до 45%[98].

Приклад спільного інвестування кількох сторін у довгостроковий проєкт з видобутку корисних копалин можна знайти в юридичній концепції гірничого партнерства (mining partnership), яка існує в законодавстві низки штатів США, зокрема Каліфорнії. У межах такого партнерства[99]:

Кожен учасник гірничого партнерства бере участь у прибутках і збитках пропорційно до частки або частини шахти, якою він володіє, порівняно із загальним капіталом партнерства або загальною кількістю часток.

Видобуток ресурсів поясу астероїдів із Марса

[ред. | ред. код]

Оскільки Марс розташований значно ближче до поясу астероїдів, ніж Земля, для польоту до поясу астероїдів і доставки видобутих мінералів на Марс потрібно менше дельта-v. Згідно з однією з гіпотез, супутники Марса, Фобос і Деймос, насправді можуть бути астероїдами, захопленими з поясу астероїдів[100]. Вважається, що 16 Психея у головному поясі може містити мінерали вартістю понад $10,000 квадрильйонів доларів США.

NASA 13 жовтня 2023 року запустило дослідницьку місію з використанням космічного апарата Психея для досягнення цього астероїда до серпня 2029 року[101].

511 Давіда, своєю чергою, може містити мінерали та ресурси вартістю $27 квадрильйонів доларів[102]. Використання супутника Марса Фобоса як місця для запуску космічних апаратів є енергетично вигідним і може бути корисним для відправлення місій до астероїдів головного поясу[103]. Видобуток ресурсів у поясі астероїдів із використанням Марса та його супутників може сприяти колонізації Марса[104][105][106].

Фобос як космічний ліфт для Марса

[ред. | ред. код]
Концепція космічного ліфта між Фобосом і Марсом.

Фобос обертається навколо Марса синхронно, тобто одна й та сама його сторона постійно повернена до планети, приблизно на висоті ~6,028 км над поверхнею Марса. Космічний ліфт міг би простягатися від Фобоса до Марса приблизно на 6000 км, причому його нижній кінець знаходився б приблизно за 28 км над поверхнею, одразу за межами атмосфери Марса. Подібний трос завдовжки 6000 км міг би простягатися і в протилежному напрямку, створюючи противагу для Фобоса. Загальна довжина такого космічного ліфта становила б понад 12 000 км, що менше за радіус ареостаціонарної орбіти Марса, яка розташована на висоті 17 032 км. Для доставки ракети та вантажу до початку космічного ліфта, розташованого на висоті 28 км над поверхнею, все одно знадобився б ракетний запуск. Поверхня Марса на екваторі обертається зі швидкістю 0,25 км/с, тоді як нижня частина космічного ліфта оберталася б навколо Марса зі швидкістю 0,77 км/с. Таким чином, для досягнення космічного ліфта потрібно було б надати лише 0,52 км/с дельта-v. Фобос рухається по орбіті зі швидкістю 2,15 км/с, а найвіддаленіша частина космічного ліфта оберталася б навколо Марса зі швидкістю 3,52 км/с[107].

Перші проєкти

[ред. | ред. код]

Планетоїд Психея, діаметром близько 220 кілометрів, в поясі астероїдів між Марсом і Юпітером, майже цілком складається із заліза і нікелю. Це унікальний об'єкт в нашій Сонячній системі, оцінюється в 10 000 квадрильйонів доларів США. Вся світова економіка варта близько 74 трильйонів доларів. NASA планує почати роботизовану місію з переробки астероїда. Видобуток матеріалів з цього астероїда змінить роботу всієї економіки Землі. Первинна дата запуску для місії була намічена на 2023 рік з запланованим прибуттям приблизно в 2030 році. З новою траєкторією, однак, старт почнеться влітку 2022 року, зонд досягне пояса астероїдів в 2026 році.[108]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ O'Leary, B. (22 липня 1977). Mining the Apollo and Amor Asteroids. Science (англ.). 197 (4301): 363—366. Bibcode:1977Sci...197..363O. doi:10.1126/science.197.4301.363. ISSN 0036-8075. PMID 17797965. S2CID 45597532.
  2. ↑ Zhang, Cici (30 вересня 2018). The tale of 2 asteroid sample-return missions. cen.acs.org. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 30 травня 2021.
  3. ↑ Actual mass of Hayabusa samples in 2010?. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Fellow member Jack extracted the data from the available pdfs and collated it to get a very rough value – 60 mg. It's based on what he hopes is a representative sample from categories 1 and 2 which account for ~75% of the particles, then just multiplied by 1500.
  4. ↑ Hayabusa2 returned with 5 grams of asteroid soil, far more than target. Japan Times. Архів оригіналу за 1 жовтня 2023.
  5. ↑ Barry, Rachel (15 лютого 2024). NASA Announces OSIRIS-REx Bulk Sample Mass. Архів оригіналу за 21 червня 2024.
  6. ↑ Cost of OSIRIS-REx. The Planetary Society (англ.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
  7. ↑ Morton, Erin (20 жовтня 2023). NASA's OSIRIS-REx Achieves Sample Mass Milestone – OSIRIS-REx Mission. blogs.nasa.gov (амер.). Процитовано 12 березня 2024.
  8. ↑ Sloan, J. (1999). Cost analysis and the future of space flight. In 35th Joint Propulsion Conference and Exhibit (p. 2693). https://arc.aiaa.org/doi/pdf/10.2514/6.1999-2693PDF
  9. ↑ Reynolds, Caleb (27 квітня 2003). Businesses of the Beyond: How Asteroid Mining Maybe Arriving Sooner than we think. wesleyanbusinessreview.com. Процитовано 31 березня 2025.
  10. ↑ Nourse, Alan E. (1959). Scavengers in space. David McKay Co. OCLC 55200836.
  11. ↑ Leinster, Murray (1967). Miners in the Sky (англ.). Avon Books. ISBN 978-0-7221-5482-3.
  12. ↑ Novak, Matt (18 листопада 2014). Asteroid mining's peculiar past. bbc.com (англ.). Процитовано 8 травня 2022.
  13. ↑ July 20, 1969: One Giant Leap For Mankind - NASA (амер.). 20 липня 2019. Процитовано 3 січня 2024.
  14. 1 2 O'Leary, Brian (22 липня 1977). Mining the Apollo and Amor Asteroids. Science (англ.). 197 (4301): 363—366. doi:10.1126/science.197.4301.363. ISSN 0036-8075. PMID 17797966. S2CID 37982824.
  15. ↑ Fanale, F. P. (1 січня 1978). Science rationale for an initial asteroid-dedicated mission. NASA, Washington Asteroids (англ.). 2053: 193. Bibcode:1978NASCP2053..193F.
  16. ↑ The utilization of nonterrestrial materials (Звіт) (англ.). NASA. 1 березня 1981. Процитовано 29 березня 2025.
  17. ↑ O'Leary, Brian (1988). Asteroid mining and the moons of Mars. Acta Astronautica. 17 (4): 457—462. Bibcode:1988AcAau..17..457O. doi:10.1016/0094-5765(88)90059-8.
  18. ↑ Leonard, Raymond S.; Johnson, Stewart W. (1 січня 1988). Power requirements for mining and microwave processing of extraterrestrial resources. New Mexico Univ., Transactions of the Fifth Symposium on Space Nuclear Power Systems (англ.): 71. Bibcode:1988snps.symp...71L.
  19. ↑ Nonterrestrial utilization of materials: Automated space manufacturing facility. Advan. Automation for Space Missions (англ.): 77. 1 листопада 1982. Bibcode:1982aasm.nasa...77.
  20. ↑ Radovich, Brian M.; Carlson, Alan E.; Date, Medha D.; Duarte, Manny G.; Erian, Neil F.; Gafka, George K.; Kappler, Peter H.; Patano, Scott J.; Perez, Martin; Ponce, Edgar (1 січня 1992). Asteroid exploration and utilization. USRA, Proceedings of the 8th Annual Summer Conference: NASA (USRA Advanced Design Program) (англ.): 264. Bibcode:1992adp..proc..264R.
  21. ↑ Creola, Peter (1 серпня 1996). Space and the fate of humanity. Space Policy (англ.). 12 (3): 193—201. Bibcode:1996SpPol..12..193C. doi:10.1016/0265-9646(96)00018-5. ISSN 0265-9646.
  22. ↑ Lewis, John S. (1 січня 1992). Asteroid resources. NASA. Johnson Space Center, Space Resources. Volume 3: Materials (англ.). 509: 59. Bibcode:1992NASSP.509C..59L.
  23. ↑ How the asteroid-mining bubble burst. MIT Technology Review (англ.). Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
  24. ↑ Planetary Resources, Inc. Press Conference, April 24, 2012 (Part 1 of 8) (англ.). Процитовано 6 квітня 2024 — через www.youtube.com.
  25. 1 2 3 Plans for asteroid mining emerge. BBC News. 24 квітня 2012. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 24 квітня 2012.
  26. ↑ Lendon, Brad (24 квітня 2012). Companies plan to mine precious metals in space. CNN News. Архів оригіналу за 27 квітня 2012. Процитовано 24 квітня 2012.
  27. ↑ Lewin, Sarah (17 липня 2015). Asteroid Mining Company's 1st Satellite Launches from Space Station. Space.com (англ.). Процитовано 6 квітня 2024.
  28. ↑ Wall, Mike (25 квітня 2018). Asteroid Miners' Arkyd-6 Satellite Aces Big Test in Space. Space.com (англ.). Процитовано 6 квітня 2024.
  29. ↑ Boyle, Alan (4 червня 2020). Everything must boldly go! Defunct asteroid mining company's hardware put up for auction. geekwire.com. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
  30. ↑ Boyle, Alan (1 травня 2020). After buying Planetary Resources, ConsenSys sets its space ideas free – but will sell off the hardware. geekwire.com. Процитовано 29 березня 2025.
  31. ↑ Soper, Taylor (22 січня 2013). Deep Space Industries entering asteroid-mining world, creates competition for Planetary Resources. GeekWire: Dispatches from the Digital Frontier. GeekWire. Архів оригіналу за 23 січня 2013. Процитовано 22 січня 2013.
  32. ↑ Commercial Asteroid Hunters announce plans for new Robotic Exploration Fleet (Пресреліз). Deep Space Industries. 22 січня 2013. Архів оригіналу за 23 січня 2013. Процитовано 22 січня 2013.
  33. ↑ Wall, Mike (22 січня 2013). Asteroid-Mining Project Aims for Deep-Space Colonies. Space.com. TechMediaNetwork. Архів оригіналу за 22 січня 2013. Процитовано 22 січня 2013.
  34. ↑ Deep Space Industries to provide Comet satellite propulsion for BlackSky, LeoStella. 6 квітня 2018. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 6 червня 2022.
  35. ↑ Foust, Jeff (2 січня 2019). Deep Space Industries acquired by Bradford Space. SpaceNews. Процитовано 29 березня 2025.
  36. ↑ The Mineral Supply Chain and the New Space Race | Oversight and Investigations Subcommittee | House Committee on Natural Resources. naturalresources.house.gov (англ.). Процитовано 6 серпня 2024.
  37. ↑ O'Callaghan, Jonathan (27 грудня 2023). The First Secret Asteroid Mission Won't Be the Last. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 6 серпня 2024.
  38. ↑ O'Leary, Brian; Gaffey, Michael J.; Ross, David J. & Salkeld, Robert (1979). Retrieval of Asteroidal Materials. SPACE RESOURCES and SPACE SETTLEMENTS,1977 Summer Study at NASA Ames Research Center, Moffett Field, California. NASA. Архів оригіналу за 24 травня 2019. Процитовано 29 вересня 2011.
  39. ↑ Valentine, Lee (2002). A Space Roadmap: Mine the Sky, Defend the Earth, Settle the Universe. Space Studies Institute. Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 19 вересня 2011.
  40. ↑ Massonnet, Didier; Meyssignac, Benoit (2006). A captured asteroid: Our David's stone for shielding earth and providing the cheapest extraterrestrial material. Acta Astronautica. 59 (1—5): 77—83. Bibcode:2006AcAau..59...77M. doi:10.1016/j.actaastro.2006.02.030.
  41. 1 2 Lewis, John S. (1997). Mining the Sky: Untold Riches from the Asteroids, Comets, and Planets. Perseus. ISBN 978-0-201-32819-6. Архів оригіналу за 6 травня 2012. Процитовано 23 вересня 2016.
  42. ↑ Brophy, John; Culick, Fred; Friedman, Louis та ін. (12 квітня 2012). Asteroid Retrieval Feasibility Study (PDF). Keck Institute for Space Studies, California Institute of Technology, Jet Propulsion Laboratory. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2017. Процитовано 19 квітня 2012.
  43. ↑ University of Toronto (19 жовтня 2009). Geologists Point To Outer Space As Source Of The Earth's Mineral Riches. ScienceDaily. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 9 березня 2018.
  44. ↑ Brenan, James M.; McDonough, William F. (2009). Core formation and metal–silicate fractionation of osmium and iridium from gold (PDF). Nature Geoscience. 2 (11): 798—801. Bibcode:2009NatGe...2..798B. doi:10.1038/ngeo658. Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2011.
  45. ↑ Willbold, Matthias; Elliott, Tim; Moorbath, Stephen (2011). The tungsten isotopic composition of the Earth's mantle before the terminal bombardment. Nature. 477 (7363): 195—198. Bibcode:2011Natur.477..195W. doi:10.1038/nature10399. PMID 21901010. S2CID 4419046.
  46. ↑ Klemm, D. D.; Snethlage, R.; Dehm, R. M.; Henckel, J.; Schmidt-Thomé, R. (1982). The Formation of Chromite and Titanomagnetite Deposits within the Bushveld Igneous Complex. Ore Genesis. Special Publication of the Society for Geology Applied to Mineral Deposits (англ.). Springer, Berlin, Heidelberg. с. 351—370. doi:10.1007/978-3-642-68344-2_35. ISBN 978-3-642-68346-6.
  47. ↑ Almécija, Clara; Cobelo-García, Antonio; Wepener, Victor; Prego, Ricardo (1 травня 2017). Platinum group elements in stream sediments of mining zones: The Hex River (Bushveld Igneous Complex, South Africa). Journal of African Earth Sciences (англ.). 129: 934—943. Bibcode:2017JAfES.129..934A. doi:10.1016/j.jafrearsci.2017.02.002. hdl:10261/192883. ISSN 1464-343X.
  48. ↑ Rauch, Sebastien; Fatoki, Olalekan S. (2015). Impact of Platinum Group Element Emissions from Mining and Production Activities. Platinum Metals in the Environment. Environmental Science and Engineering (англ.). Springer, Berlin, Heidelberg. с. 19—29. doi:10.1007/978-3-662-44559-4_2. ISBN 978-3-662-44558-7. S2CID 73528299.
  49. ↑ Rauch, Sebastien; Fatoki, Olalekan S. (1 січня 2013). Anthropogenic Platinum Enrichment in the Vicinity of Mines in the Bushveld Igneous Complex, South Africa. Water, Air, & Soil Pollution (англ.). 224 (1): 1395. Bibcode:2013WASP..224.1395R. doi:10.1007/s11270-012-1395-y. ISSN 0049-6979. S2CID 97231760.
  50. ↑ Marchis, F. та ін. (2006). A low density of 0.8 g cm−3 for the Trojan binary asteroid 617 Patroclus. Nature. 439 (7076): 565—567. arXiv:astro-ph/0602033. Bibcode:2006Natur.439..565M. doi:10.1038/nature04350. PMID 16452974. S2CID 4416425.
  51. ↑ Evidence of asteroid mining in our galaxy may lead to the discovery of extraterrestrial civilizations. Smithsonian Science. Smithsonian Institution. 5 квітня 2011. Архів оригіналу за 8 квітня 2011.
  52. ↑ Gilster, Paul (29 березня 2011). Asteroid Mining: A Marker for SETI?. www.centauri-dreams.org. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 26 грудня 2019.
  53. ↑ Marchis, Franck; Hestroffer, Daniel; Descamps, Pascal; Berthier, Jerome; Bouchez, Antonin H; Campbell, Randall D; Chin, Jason C. Y; van Dam, Marcos A; Hartman, Scott K; Johansson, Erik M; Lafon, Robert E; David Le Mignant; Imke de Pater; Stomski, Paul J; Summers, Doug M; Vachier, Frederic; Wizinovich, Peter L; Wong, Michael H (2011). Extrasolar Asteroid Mining as Forensic Evidence for Extraterrestrial Intelligence. International Journal of Astrobiology. 10 (4): 307—313. arXiv:1103.5369. Bibcode:2011IJAsB..10..307F. doi:10.1017/S1473550411000127. S2CID 119111392.
  54. ↑ Doody, Dave (20 липня 2023). Basics of Spaceflight Chapter 4: Trajectories. NASA. Процитовано 1 квітня 2025.
  55. ↑ Це середнє значення; існують астероїди з набагато меншим Δv.
  56. ↑ Harris, Stephen (16 квітня 2013). Your questions answered: asteroid mining. The Engineer. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 16 квітня 2013.
  57. ↑ Ross, Shane D. (14 грудня 2001). Near-Earth asteroid mining (PDF) (Звіт). California Institute of Technology. Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2018. Процитовано 26 грудня 2019.
  58. ↑ M-Type Asteroids – Astronomy Source. astronomysource.com. 21 серпня 2012. Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 17 грудня 2013.
  59. ↑ Steigerwald, William (8 серпня 2013). New NASA Mission to Help Us Learn How to Mine Asteroids. NASA. Процитовано 29 березня 2025.
  60. ↑ M-Type Asteroids – Astronomy Source. astronomysource.com. 21 серпня 2012. Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 17 грудня 2013.
  61. ↑ Mohan, Keerthi (13 серпня 2012). New Class of Easily Retrievable Asteroids That Could Be Captured With Rocket Technology Found. International Business Times. Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 15 серпня 2012.
  62. ↑ Добыча платины на астероидах может стать доступной реальностью. Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 6 квітня 2017.
  63. ↑ Lewis, John S. (1997). Mining the Sky: Untold Riches from the Asteroids, Comets, and Planets. Perseus. ISBN 0-201-32819-4.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  64. ↑ University of Toronto (2009, October 19). Geologists Point To Outer Space As Source Of The Earth’s Mineral Riches [Архівовано 21 квітня 2012 у Wayback Machine.]. ScienceDaily
  65. ↑ James M. Brenan and William F. McDonough, «Core formation and metal-silicate fractionation of osmium and iridium from gold [Архівовано 6 липня 2011 у Wayback Machine.]», Nature Geoscience (18 October 2009)
  66. ↑ «World Produces 1.05 Billion Tonnes of Steel in 2004 [Архівовано 31 березня 2006 у Wayback Machine.]», International Iron and Steel Institute, 2005
  67. ↑ Lewis, 1993
  68. ↑ F. Marchis et al., «A low density of 0.8 g/cm3 for the Trojan binary asteroid 617 Patroclus [Архівовано 17 жовтня 2012 у Wayback Machine.]», Nature, 439, pp. 565—567, 2 February 2006.
  69. ↑ Sonter, Mark. Mining Economics and Risk-Control in the Development of Near-Earth-Asteroid Resources. Space Future. Архів оригіналу за 29 жовтня 2006. Процитовано 8 червня 2006.
  70. ↑ Harris, Stephen (16 квітня 2013). Your questions answered: asteroid mining. The Engineer. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 16 квітня 2013.
  71. ↑ In-Space Manufacturing. NASA. 25 квітня 2019. Архів оригіналу за 24 грудня 2020. Процитовано 17 січня 2021.
  72. ↑ Mining rocks in orbit could aid deep space exploration. Science Daily. 10 листопада 2020. Архів оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 17 січня 2021. The first mining experiments conducted in space could pave the way for new technologies to help humans explore and establish settlements on distant worlds, a study suggests.
  73. ↑ Brophy, John; Culick, Fred; Friedman, Louis та ін. (12 квітня 2012). Asteroid Retrieval Feasibility Study (PDF). Keck Institute for Space Studies, California Institute of Technology, Jet Propulsion Laboratory. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2017. Процитовано 19 квітня 2012.
  74. ↑ Valentine, Lee (2002). A Space Roadmap: Mine the Sky, Defend the Earth, Settle the Universe. Space Studies Institute. Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 19 вересня 2011.
  75. ↑ L. Wilson, K. Keil, S. J. Love (1999). The internal structures and densities of asteroids. Meteoritics & Planetary Science. 34 (3): 479—483. doi:10.1111/j.1945-5100.1999.tb01355.x. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 13 березня 2022.
  76. ↑ William K. Hartmann (2000). The Shape of [[216 Kleopatra|Kleopatra]]. Science. 288 (5467): 820—821. doi:10.1126/science.288.5467.820. Архів оригіналу за 9 грудня 2007. Процитовано 25 лютого 2012. {{cite journal}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
  77. ↑ David L. Kuck, «Exploitation of Space Oases», Proceedings of the Twelfth SSI-Princeton Conference, 1995.
  78. ↑ Crandall W.B.C та ін. (2009). Why Space, Recommandations the the Review of United States Human Space Flight Plans Committee (PDF). NASA Document Server. Архів оригіналу (PDF) за 4 червня 2017. Процитовано 25 лютого 2012. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  79. ↑ R. E. Gertsch and L. S. Gertsch, "Economic analysis tools for mineral projects in space, [Архівовано 24 December 2014 у Wayback Machine.]", Space Resources Roundtable, 1997.
  80. ↑ Kluger, Jeffrey (25 квітня 2012). Can James Cameron – Or Anyone – Really Mine Asteroids?. Time Science. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 25 квітня 2012.
  81. ↑ Sonter, M. J. (1997). The technical and economic feasibility of mining the near-earth asteroids. Acta Astronautica. 41 (4—10): 637—647. Bibcode:1997AcAau..41..637S. doi:10.1016/S0094-5765(98)00087-3. Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 2 серпня 2019.
  82. ↑ Busch, M. (2004). Profitable Asteroid Mining. Journal of the British Interplanetary Society. 57: 301. Bibcode:2004JBIS...57..301B.
  83. ↑ Sonter, Mark. Mining Economics and Risk-Control in the Development of Near-Earth-Asteroid Resources. Space Future. Архів оригіналу за 29 жовтня 2006. Процитовано 8 червня 2006.
  84. ↑ Asteroid Mining. nova.org. Архів оригіналу за 13 грудня 2011. Процитовано 4 грудня 2011.
  85. ↑ Covault, Craig (25 квітня 2012). Historic Asteroid Mining To Return Space Resources To Global Economy. America Space. Процитовано 30 березня 2025.
  86. ↑ "World Produces 1.05 Billion Tonnes of Steel in 2004, [Архівовано 31 March 2006 у Wayback Machine.]", International Iron and Steel Institute, 2005.
  87. ↑ Lu, Anne (21 квітня 2015). Asteroid Mining Could Be The Next Frontier For Resource Mining. International Business Times Australia Edition. Архів оригіналу за 12 квітня 2018. Процитовано 27 грудня 2020.
  88. ↑ Klotz, Irene (30 квітня 2012). Tech billionaires bankroll gold rush to mine asteroids. Reuters. Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 10 липня 2021.
  89. ↑ Suciu, Peter (24 квітня 2012). Asteroid Mining Venture Could Change Supply/Demand Ratio On Earth. RedOrbit. Архів оригіналу за 1 травня 2012. Процитовано 28 квітня 2012.
  90. ↑ Ostro, Steven J.; Sagan, Carl (1998), Cosmic Collisions and the Longevity of Non-Spacefaring Galactic Civilizations (PDF), Interplanetary Collision Hazards, Pasadena, California, USA: Jet Propulsion Laboratory – NASA, архів (PDF) оригіналу за 8 квітня 2017, процитовано 7 квітня 2017.
  91. ↑ Lee, Ricky J. (2012). Law and regulation of commercial mining of minerals in outer space. Dordrecht: Springer. doi:10.1007/978-94-007-2039-8. ISBN 978-94-007-2039-8. OCLC 780068323.
  92. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Lee, Ricky J. (2012). Law and regulation of commercial mining of minerals in outer space. Dordrecht: Springer. doi:10.1007/978-94-007-2039-8. ISBN 978-94-007-2039-8. OCLC 780068323.
  93. ↑ Howell, Elizabeth (6 травня 2015). Roadmap for Manned Missions to Mars Reaching 'Consensus,' NASA Chief Says. Space.com (англ.). Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 1 січня 2020. We really are trying to demonstrate we can develop the technologies and the techniques to help commercial companies, entrepreneurs and others get to asteroids and mine them.
  94. ↑ Webster, Ian. Asteroid Database and Mining Rankings – Asterank. asterank.com. Архів оригіналу за 11 лютого 2020. Процитовано 30 березня 2025.
  95. ↑ What Factors Influence the Price of Platinum?. suissgold.com. 14 вересня 2024. Процитовано 1 квітня 2025.
  96. ↑ Sonter, M. J. (1 серпня 1997). The technical and economic feasibility of mining the near-earth asteroids (PDF). Acta Astronautica. Developing Business. 41 (4): 637—647. Bibcode:1997AcAau..41..637S. doi:10.1016/S0094-5765(98)00087-3. ISSN 0094-5765. Архів (PDF) оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 26 грудня 2019.
  97. ↑ Hein, Andreas M.; Matheson, Robert; Fries, Dan (10 травня 2019). A techno-economic analysis of asteroid mining. Acta Astronautica. 168: 104—115. arXiv:1810.03836. doi:10.1016/j.actaastro.2019.05.009. ISSN 0094-5765. S2CID 53481045.
  98. ↑ Mandelbaum, Ryan F. (18 лютого 2018). Falcon Heavy May Have Drastically Increased the Number of Asteroids We Can Mine. Gizmodo. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2018.
  99. ↑ California Public Resources Code Chapter 2. Mining Partnerships [3940 - 3950]. leginfo.legislature.ca.gov. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020.
  100. ↑ Tillman, Nola Taylor (15 січня 2014). Potato-Shaped Mars Moon Phobos May be a Captured Asteroid. Space.com.
  101. ↑ NASA's Psyche fires up its sci-fi-worthy thrusters (англ.). Архів оригіналу за 6 липня 2025. Процитовано 19 липня 2026.
  102. ↑ Gough, Evan (21 червня 2022). Could We Use Mars as a Base for Asteroid Mining?. Universe Today. Процитовано 29 березня 2025.
  103. ↑ Taylor, Anthony J.; McDowell, Jonathan C.; Elvis, Martin (2022). Phobos and Mars orbit as a base for asteroid exploration and mining. Planetary and Space Science. 214 105450. Bibcode:2022P&SS..21405450T. doi:10.1016/j.pss.2022.105450. S2CID 247275237.
  104. ↑ Carter, Jamie (19 жовтня 2021). Space Mining: Scientists Discover Two Asteroids Whose Precious Metals Would Exceed Global Reserves. Forbes. Процитовано 29 березня 2025.
  105. ↑ Carter, Jamie (26 жовтня 2020). Hubble Examines Massive Metal Asteroid Called 'Psyche' That's Worth Way More Than Our Global Economy. Forbes. Процитовано 29 березня 2025.
  106. ↑ Carter, Jamie. NASA Heads for 'Psyche,' A Mysterious Metallic Asteroid That Could be the Heart of a Dead Planet. Forbes.
  107. ↑ Weinstein, Leonard M. Space Colonization Using Space-Elevators from Phobos (PDF) (Звіт). NASA. Процитовано 20 грудня 2022.
  108. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 травня 2017. Процитовано 26 травня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гірничопромислове_освоєння_астероїдів&oldid=49122252