Перейти до вмісту

Конкурс піаністів імені Фридеріка Шопена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Конкурс піаністів імені Фридеріка Шопена
52°14′04″ пн. ш. 21°00′40″ сх. д. / 52.234444444444° пн. ш. 21.011111111111° сх. д. / 52.234444444444; 21.011111111111G O
Дата створення / заснування1926[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Зображення
Названо на честьФридерик Шопен Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗасновникJerzy Żurawlewd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Адміністративна одиницяВаршава Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце розташуванняНаціональна філармонія Польщі Редагувати інформацію у Вікіданих
Час/дата початку1927[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Період події157 788 000 s Редагувати інформацію у Вікіданих
День17 жовтня Редагувати інформацію у Вікіданих
ОрганізаторНаціональний інститут імені Фридерика Шопена Редагувати інформацію у Вікіданих
ПереможецьОборін Лев Миколайович
Юнінський Олександр
Зак Яків Ізраїлевич
Давидович Белла Михайлівна
Галина Черни-Стефаньска
Adam Harasiewiczd
Мауріціо Полліні
Марта Аргеріх
Гаррік Олссон
Кристіан Цимерман
Dang Thai Sond
Stanislav Bunind
Лі Юньді
Rafał Blechaczd
Yulianna Avdeevad
Seong-Jin Chod
Брюс Лю
Eric Lud
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Призовий фонд40 000 € Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
Офіційний сайт Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Конкурс піаністів імені Фридеріка Шопена у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Конкурс піаністів імені Фридерика Шопена — конкурс академічних піаністів, що проходить у Варшаві один раз на п'ять років і присвячений винятково музиці Фридерика Шопена.

Конкурс був уперше проведений 1927 року з ініціативи польського піаніста і музичного педагога Єжи Журавльова. До початку Другої світової війни конкурс відбувся тричі, і всі три рази його виграли радянські піаністи. У 1949 році пройшов четвертий конкурс, а з 1955-го відновився нормальний п'ятирічний цикл.

Переможці конкурсу

[ред. | ред. код]
1927Лев Оборін (СРСР)
1932Олександр Юнінський (СРСР)
1937Яків Зак (СРСР)
1949Белла Давидович (СРСР) і Галина Черни-Стефанська (Польща)
1955Адам Харасевич (Польща)
1960Мауріціо Полліні (Італія)
1965Марта Аргерих (Аргентина)
1970Гаррік Олссон (США)
1975Кристіан Цимерман (Польща)
1980Данг Тхай Шон (В'єтнам)
1985Станіслав Бунін (СРСР)
1990першої премії не присуджено
1995першої премії не присуджено
(друга премія — Олексій Султанов (США))
2000Юнді Лі (Китай)
2005Рафал Блехач[pl] (Польща)
2010Юліанна Авдєєва (Росія)

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • В 1955 р. члени журі конкурсу Лев Оборін (переможець першого конкурсу в 1927 р.) і Артуро Бенедетті Микеланджелі відмовилися підписати підсумковий протокол, протестуючи проти присудження першого місця польському піаністові Харасевичу замість відсунутого на друге місце Володимира Ашкеназі. В 1980 році стався аналогічний випадок: член журі Марта Аргерих покинула конкурс у знак протесту після того, як югославський піаніст Іво Погорелич не був допущений до третього туру.
  • Після того, як в 1990 й 1995 рр. журі двічі поспіль не присудило першої премії, така можливість була усунута із правил.
  • Переможець конкурсу 2005 року польський піаніст Рафал Блехач[pl], крім головного призу конкурсу, одержав і всі чотири додаткових призи першорядної важливості: за найкраще виконання полонезу, мазурки, сонати й концерту.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://books.google.com/books?id=eyvsDwAAQBAJ
  2. ↑ https://aquila.usm.edu/dissertations/1799/